нев рно

Мия Волкова
;невірно вибрана хвилина по життю
невірна стежка на шляху до долі
не та нога, та все ж таки встаю
на швидкості кудись іду поволі

і всі як я. і я така як всі...
так пасмурно чомусь в рідному домі
і ніби літо в всій своїй красі
і знову колоситься жито в полі
і вкотре сонце вийде в небеса
і вкотре небеса впадуть до долу...

все як завжди... химерність і краса...
легка усмішка після больового стону...

все як колись... нічого і усе...
ніщо в собі всю суть не понесе...