Ти знаєш, я не можу спати,
Не можу їсти і дивитись
на ті відчининії шати,
і вдосталь днем насолодитись.
Не можу золото цінити,
Втрачають небеса блакить,
І сонце мені більш не світить -
Не можу все це я цінить.
Тебе немає. Хоч хвилину.
І я не я вже - не живий.
Без тебе зовсім я загину!
Але ти знай: я тільки твій!
Я твій, коли тобі погано,
Я твій, коли ти у жалю.
Твоїм я буду до остану.
Бо так вже сильно я люблю.
Нехай би світ укрився пилом,
По ньому нам іще ходить,
Наповнювати порожнини,
Зносити з неба цю блакить,
Що швидко згасла... Бо без тебе.
Без тебе я, хоч би й на мить!
То попрошу, мабуть, у неба
Навчитися колись любить,
Як люблять діти - ні для чого
І ні за що, а просто так.
Не забираючи чужого
І не рахуючи літа.
Куди тепер мені подітись?
Ще мить і знов безсилий я.
В коханні можна загубитись.
Я буду твій, а ти - моя.