(вірш писався давно, коли
в мене ще й дитини не було.
я уявляла свою розмову з малям, і от що вийшло...)
Подивись-но, любий синку -
В небі плавають хмаринки.
То - для дощику торбинки -
Щільно в них лежать краплинки;
Безліч крапельок води!
І мандрують світом хмари,
Гнані вітром, мов отара,
Ані краплі не минають -
До торбинок уминають,
Доки вже нема й куди.
Ось тоді, коханий синку,
Дощик ллє свої сльозинки -
Тихо мжичить, сіє дрібно,
Розсипа намисто срібне.
опубліковано в блозі 04.11.2001