Це диптих - спочатку каже він, а потім вона
Я – твій творець…
Тебе відтворюю з уяви,
Життя вдихаю у бездушний камінь,
Закохано і трепетно торкаюсь…
Твій полонений я – Пігмаліон,
О, мила серцю Галатея!.....
Я – Галатея…
Була я мертвим каменем -
Одна між тисяч мармурових брил.
Від теплих ніжних рук твоїх
В мені життя зануртувало.
О, мій творець, Пігмаліоне!
написано та опубліковано в блозі 04.09.2009