Краплинка

Краплинкою роси скочуюсь на твої вуста....вони пахнуть медом, чебрецем та мелісою.....А ще запашними світанками,..мальованими вечорами.,...зеленоокою семеренкою та  перецвівшими айстрами....Я солона. як морська водичка, як маринований оселедець..як...як...людська доля...Та ти злизуєш мене ніжно, обережно, щоб не проковтнути....своіми гарячими вустами і шепочеш..Моя солоденька, моя Русенько,моя панночка..правда ж таки моя?....Що маю тобі сказати? Мовчу..бо й сама достеменно не відаю.....Ти ж знаєш...Не хочу нікому належати...Я  -  степова воля...Я- лісовий вітер. я - всепоглинаючий вир почуттів та пристрастей.....я належу лиш тому комусь десь там....невидимому....І лиш інколи він позволяє мені бути росиночкою на твоїх терпких малинових вустах.....А ти....ти можеш мене звільнити...знаєш...Звільнити  та залишити в собі....Як?  це так просто....А ти й не здогадувався досі....Просто..проковтнути.....