(від жіночої особи)
Мрію у садок сходити, калини нарвати...
Ту калину ще саджала рідна моя мати.
Сонце лагідно пригріє мої ноги босі,
А грайливий вітер знову розкуйовдить коси.
І з душі моїй на хвильку щезне туга злая...-
Серце радістю наллється... аж до небокраю.
экспромт к http://www.stihi.ru/2011/09/27/844