Настала осінь. Листя та трава
лежать під покривалом смутку.
І в настрої переважа журба,
Журба людей, що прагнуть лиш прибутку.
Гаї і гори похилились в тінь -
Їм певно сумно від людської долі.
Лише ті очі й погляд в далечінь -
вони вже розуміють смак неволі...
І зрозуміли міста смак, і сну,
обману, що дарує вища влада.
І серцем відчува швидку весну
що скоро прийде після снігопаду.
Нема весни. Скінчилась вже зима,
а в нього за вікном панує осінь.
Можливо місто все це робить не дарма,
однак лиш сум йому воно приносить...