Візьми мене! Я - яблуко багряне,
Що серед листя визріло давно.
Моїх братів вже серпень полум"яний
Відправив чи на сік, чи на вино...
Вже ген коли школярики пробігли,
Несучи їх, надкушених, в руках.
А я - одне... Повір же мені, бігме,
Залишилось! З рум"янцем на боках,
З таким запасом літнього завзяття,
Що аж крізь шкірку соком цебенить,
І з сонця незагашеним багаттям,
Що може твоє серце ще зігріть
Таким теплом, що кращого не має
Увесь цей світ. Дарма таке шукать...
Візьми мене! Прошу тебе, благаю!
Бо хочу все, що маю, я віддать.
Лише тобі...