***
В цьому житті ми лише тінь
Серед пітьми шукаєм світла
Стежками сотень поколінь
Своїх сердець лишаєм житла.
В полоні марева вогнів
Ми зав’язали собі очі,
Цураючись сонячних днів
Шукаємо прозріння в ночі.
Пливем за течією мрій
З'єднати небеса з землею,
Та за убогості надій
Світ за очі – за власною душею.
В часи, коли життя кипить,
Ми вже не дивимось на небо.
Краса – це вічність, що триває мить,
Та світу вже краси не треба.
Ми ладні заточить ножі
Заради панування й слави,
Заради власної мізерної душі
Вершити світові устави.
У світі, де невіруючі всі,
Невіруючі, та у різних богів.
В нас досить вірі для війни,
Та недостатньо для любові…
24.09.11