серпневі коси остогидло дивляться в небо
вони прощають йому всі його темні гріхи
а мені треба роси збирати, дихати тобою треба
під жовтавими лозами твоєї старої стріхи
серпневі буревії шкіряться до сонця
їм байдуже що осінь скоро прийде на поріг
вони промінням гріють дитячі долонці
та носять із собою невичерпний щастя міх
а мені треба березові прути
а мені б бачити тебе навпростець
і щоб повсюду були найпрекрасніші рути
щоб ще не близько був наш кінець
вересень розпростер свої крила
а хтось йому в спину ножа
"я не кохаю вже тебе, мила
вчора згоріла моя межа"