Копальня

Бондаренко Михаил
Копальня

Дзвенять лопати унизу
В копальні чути як деруть
В проваллі землю і каміння,
І тягнуть золото на гору
Позбивавши собі руки,
За боротьбу у виживанні
Тут править жадібність і злість,
Щоб відшукати вихід з ями
Потрібно дертися на гору,
І без вагання підіймати
Метал тяжкий без допомоги,
Де кат чекає із ножем,
Щоб відібрати в тебе все,
Гаком вчепившись,
Ти в ґрунт вбиваєш кільці
І відчуваєш крики унизу,
Тягни, тягни, тягни, тягни!
Ти тягнеш так, що аж тріщать кістки,
Де просихала вся мотузка
Із рук здирає свіже м'ясо,
І слабкість віддає в коліна,
Хрипінням тіла в побитті
Усі так хочуть розбагатіти,
Аж тут стаю на свіжу землю,
Повітря свіже ковтнувши,
Летить з ножем на мене кат,
Схопивши гак обороняюсь
В провалля скинувши його,
І чую крики унизу
Усі у боки розійшлися!
Під натисканням зірвалася мотузка
І полетіла вся надія,
Упавши золотом глухим
Усе присипала камінням,
Землею тяжкою зрівняло
Копальню і людські серця.