Разбросала осень листья золотые,
Улетели птицы в дальние края.
И уныло дождик целый день стучится,
Словно зазывает тихо в даль меня.
Грустная картина слякотно, немило,
Облако уносит лето на крыле.
И его с тоскою провожаю взглядом,
И ловлю слезинку на своей щеке.
Перевод:Саша Сухой
Розкидала осінь листя золотаве.
Відпускає птаха у чужі краї.
Морось відмиває пожовтівші трави,
Ніби зазиває в даль думки мої.
На сумній палітрі і вітри і зливи.
На хмарині літо покидає нас.
Я його проводжу поглядом тужливим
І сльозу впіймаю...ніби в перший раз.