початок, ч.1 - http://www.stihi.ru/2011/09/26/190
"Така ось, повість невесела
з історії мого народу..."
1
Давно було...
У ті часи,
В обширах древньої Русі
Жили серед легенд і міфів
Люди, характером міцні
Їх цілували баби скіфів
Ще ті, живі - не кам’яні.
Та скам’яніли їхні душі
За довгі тисячі років
Від орд, що лихом осоружним
Котились хвилями з віків.
Бо час від часу злі страхіття
Мов змії, лізли з під землі
Й тримати шаблю з малоліття
Вчились їх діточки малі.
2
Пройшли віки...
І знов на край той впала ніч
Сонце закрили чорні хмари
Нова орда прийшла на Січ
Гигочуть в сутінках примари.
В небі вже в’ються чорні круки
Пророчі недруги буття
Бо Рід прадавній через муки
Знов йде в безодню забуття.
Не вірять очі в те що бачать
Поранених, тих хто вмирав,
Осліплених, ще кров’ю плачуть
Добивав бравий генерал.
Царевий фаворит* звірячий
Віддав наказ –
"Чернь не щадить, воров на пики!"
Горять церкви,
Та дзвони плачуть,
Від крові почорніли ріки.
Бандит, улеслива підлота,
Песиголовець, син собачий
Його гусари та піхота
Посеред згарища пиячать.
Оскаженіли "світлі" лиця
Охопив душу жер вовчачий
Палає вольниці столиця,
Січчю іде різня звіряча.
З попід руїн, ростуть долоні
До живих тягнуться...
Й холонуть!
В чужі, ненависні в’язниці
Женуть Свободу на віки,
Січі нема, народ як вівці
Беззахисні серед вовків...
3
На скіфський степ ляга туман
Ховаючи страшні руїни
Заплакав сивий отаман,
Бо бачить - гине Україна.
Гуля-святкує царат лютий
Рішив він, волі нам не мати
Свобода - в кайдани закута
Згине в підземних казематах,
І нам не бачити зорі...
Та не вгадала вовча зграя
Осліплені, йшли кобзарі
Й криваву правду України
Несли від краю і до краю...
4
Чому ж став день схожий на ніч,
Звідкіль прийшла зловісна хмара?
Хто чорним круком впав на Січ,
Що ж то за напасть, що за мара?
Хто ж той хижак, що татьбу звершив,
Хто нищив край, звідкіль наруга?
Не хто, а Кто!
Один був Першим*,
Й не менш кривава була Друга!*
Слава віків пилом припала,
Бо з Січчю і держава впала,
Воля з Свободою "зачищена"
Сили військової катма,
Старшина що здалась, зросійщена
Столиця стерта...
Нас нема!
Спустошені міста і села
Після московського походу...
Така ось повість невесела
З історії мого народу...
* – царевий фаворит – А.Д.Меншиков
* – Перший – Петро Перший
* – Друга – Катерина Друга
Прим:
1 - илюстрація талановитого Чернігівського художника Олега Синельника...
2 - Петр І решил вдребезги разрушить оплот запорожцев - Сеч.... Ее защитники, а также женщины и дети, были изрублены.... Над пленными казаками была совершена кровавая расправа. Лишь немногим запорожцам удалось спастись.....
Уничтожая Запорожскую Сечь, Петр І хотел в первую очередь подорвать моральный дух запорожцев, а также всего украинского народа, для которого Запорожье было символом свободы.... (Википедия)
...продовження, ч.3 - http://www.stihi.ru/2011/10/14/487