Перевод с украинского
Лес бедненький – совсем он задубел!
Он ждал меня и о разлуке думал …
И вся листва осталась не у дел:
Снимает роща гриву золотую…
Капустой позднею синеет лес.
Дождь приходил, а после было зимно…
Лес крылья опустил, как чёрный бес,
И нет грибов – хотя б на полмизинца!
Мой бедный лес! Неужто же пора?!
Ты, может, в осени ещё побудешь?
Средь птиц посеребрённого пера
Листву наденешь и зверей разбудишь…
О чём, о чём скрипит твоя сосна?
Алмазно солнце светит поцелуем.
Кикимора очнулась ото сна,
Пророчит, что по снегу не дойду я…
Всё на ветру начнёт звенеть, как жбан,
Дороги – никакой, не то, что летней.
И, как стеклом наполненный туман,
Упала изморось – росой на ветки…
Оригинал:
Біднесенький мій ліс, він зовсім задубів!
Він ждав мене і думав про розлуку.
Вже листопад підкрався з-за дубів
і гай знімає золоту перуку.
Синіє день, як пізні капусти.
Приходив дощ, а потім було зимно.
Біднесенький мій ліс! - він крила опустив.
Нема грибів, хоч би який мізинок
Біднесенький мій ліс, хіба уже пора?
А може, ти ще в осені побудеш?
Завернеш птиць сріблястого пера,
одягнеш листя і звірят побудиш.
Про що, про що скрипить твоя сосна?
Зронило сонце бурштинову краплю.
І десь хихоче химороть лісна,
що я ж до тебе по снігах не втраплю.
Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан.
Дорога буде - ні туди, ні звідти.
І наче склом затовченний туман,
упала перша паморозь на віти...