Тарас ШЕВЧЕНКО
Доля
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
«Учися, серденько, колись
З нас будуть люде»,— ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.
[9 лютого 1858, Нижній Новгород]
Тарасе, милий, любий
Тарасе, милий, любий -
Звертаюсь з болем я до тебе,
Бо мій народ осиротілий,
Знов сам собі бреде,
Мішок з подачками несе.
Не маємо надії ні на кого,
Лиш сподіваємось на Бога.
Скрізь брехня,а правдоньки не має-
Лукавий усіма керує.
Про рідну Землю всі забули
І Кобзаря давно читали -
їм не до книг, цікавлять гроші,
вони солодкі і хороші.
Невже ви не збагнули,
Про нас при владі всі забули.
Народе схаменись, не будь байдужим!
03.10.11р.