Тоне місто і скоро настане всесвітній потоп,
Хоч посуха так злісно заховстала осінь,
Не зупинюсь на помах руки, ні на «Стоп!»,
До тебе мовчати мчусь… А хто мене просить?…
Стерті джинси старі до розбитих колін,
На четвертій болю несусь по сабвею,
Я на виклик… а хто викликав? - Тінь…
До якої «love» хтось взяв і приклеїв.
Сто історій написала однієї хвороби,
І am on duty… на нині із позавчора,
Знаєш, на «miss you» усі позитивні проби…
Та Бог з ними… пшепрашам… sorry…