Шукали правду ми у протирiччях

Шукали правду ми у протиріччях, в себе не вірили. Любов не берегли. І те,що люди карбують в сторіччях, ми загубили... А потім втекли. Тікали швидко і не оглядались. Мірилом вчинків ненависть була. Когось винним зробити намагались. Та не знали,що любов ще жива. Все нові зустрічі нам доля готувала. Навіщо?-ми цього не розуміли. Поки любов на смітнику вмирала, ми в почуттях заплутатись зуміли. А зрозумівши, куди веде клубок, подумали:"все можна повернути." Болить серце. Тріщить голова від думок. Як легко втратити-було важко збагнути...