............ коль делать нечего!
НеУжели – сталь к виску?
В три вечера я, в три вечера
Всю вытосковала – тоску.
Ждала тебя на подоконничке
– Ревнивее, чем враг – врага. –
Легонечко, любовь, легонечко!
У низости – легка нога!
Смотри, чтобы другой дорожкою
Не выкрался любовный тать.
Бессонная моя душа, сторожкая,
За молодость отвыкла спать!
Но все же, голубок неласковый,
Я в книжицу впишу Разлук:
– Не вытосковала тоски – вытаскивала
Всей крепостью неженских рук!
Проснулась поутрУ, как нищая:
– Все – чисто..........................................
Не вытосковала тебя, – не – вытащила –
А вытолкала тебя в толчки!
***
( переклад українською)
...... як вдіять нІчого!
Хіба лиш сталь до скроні?
Вечора три я, три вечора
Сум висумувала - в долоні.
Чеканням нудила на підвіконні
- Чи ж ворога так ворог - ревно жде -
Кохання тихше, тихше, бо до скону!
До ницості - легка хода веде!
Гляди, щоб ненароком манівцями
Підступно не з’явивсь любовний тать.
Безсонною душею повертаюся до тями,
Не призвичаїлась у молодості спать!
Мій голубе, не мною запечалений,
Я занотую в книжечку Розлук:
- Не висумувала щем – вичавлювала
Безсиллям міці нежіночих рук!
Над ранок, вбога, наче здичавіла:
- Все – чисто………………………………………….
Не висумувала тебе , - не – вичавила -
А виштовхала в переймах зумисно!