Хто ким виріс?!
Хто кленом зеленим, хто вербою стоїть,
Той буряном долини стелить,
Між сосен у лісі стежкою біжить.
О то комусь доля всміхнулась! –
По полю барвінком цвіте,
Хто не йде - квіти зриває,
Хто не бачить – того сам він знайде.
Під лісом береза сміється –
Бо дуб лоскоче її.
Хтось лозою з рання до вечора гнеться,
Вночі не витримає – засохне й помре.
А явір пів віку одиноко хитає,
Свої щирі долоні сонцю дає.
Та діла йому нема й не помічає,
- Бо занадто світло любить своє.
Отак то й ми як ті рослини –
Кому на світі що дано?!
Кому нема, кому й не треба –
Аби людиною росло!
Серпень 2003