Сяй свiтом любовi

   

На вулиці жовтень,вже листя пожовкло,
А Матінка-Доля пряде Покрова
Від щирого серця з прозорого шовку
Сестро, для тебе…, й шепоче слова:
«Нехай бездоріжжя в сльотаву негоду,
Нехай  сиві  хмари проречуть дощі,
Та ти не сприймай це за хмуру недолю,
І сірі  печалі  жени від душі.
Хай віра  воскресне  бадьорістю духа,
Хай очі від щастя сміються й блищать,
Щоб враз відступили весь біль та вся мука,
Щоб  знищилась  з серця жорстокість образ.
Щоб дихати вільно та рухатись хутко,
Радість миттєво впусти до душі.
У зустрічах  денних яскравою суттю
Неси  щастя жити в  дарунок  Землі.
Зігрій всіх замерзлих в тривалих печалях,
В полоні образ  крижаних
Їм  милість подай, та врятуй від темряви
Рідних  нащадків своїх.
Сяй Світом Любові, моя ясноока,
Частуй щирим словом  людей!
Хай ллються і линуть чудовим потоком
Рядки твоїх  щирих пісень!»