С украинского http://proza.ru/2010/11/30/730
Голос обвил барвинком. Голос повел в сон-травы.
Голос - такой лукавый! - ласково плел тенета,
Плетиво-паутину, седенькую, как волос.
- Милая, жду, скорее!
Голос.
Он доставал гостинцы. Травы ложились ниже.
Золото и поцелуи – все на тебя нанижет,
- Кто ты? Сознайся! Доля?
Тихо качнется колос:
- Вольному, сердце, воля!
Голос.
…Тот, что обвил барвинком, тот, что вплетал
мне в косы
Ягоды-бисеринки, - "Хватит"! - уже голосит.
Как же слезится небо! Как же земля колышет!
- Слышишь, иду к тебе я!
Тише.
***
Тиша
Голос повив барвінком… Голос повів у трави.
Голос – такий ласкавий! – плетиво плів лукаве,
Плетиво-павутину, білу, як сивий волос…
- Рідна, лети до мене!
Голос.
Він діставав гостинці. Трави лягали долі.
Золота та цілунків – буде всього доволі,
- Хто ти? Признайся! Доля?
Тихо здригнеться колос:
- Вільному, серце, воля!
Голос.
…Той, що повив барвінком, той, що вплітав
у коси
Ягоди-намистинки - “Досить!” - уже голосить…
Як же сльозиться небо! Як же земля колише!
- Чуєш, іду до тебе!
Тиша.
5.11.2007
Рисунок Ганны Осадко