Чому ж Ви мене, Мамо,
Більше не любите?
Більш не плекаєте
Та не голубите?
Чому ж Ви мене, Мамо,
Більше не гладите?
Чом руки свої на мене
Не кладете?
Хіба вже забули
Як мене Ви хотіли?
Як у Вас і у Батька
Все тіло тремтіло?
Хіба не пам’ятаєте
Як хотіли дитинку?
Таку маленьку одну,
Свою рідну кровинку?
Я могла бути донькою
Найкращої Мами у світі!
Ходили б по магазинам…
Для Вас не жалкувала б я квітів!
Чому же Ви, Батьку,
Тоді проти не були?
Чи може це Ви мене
Не хотіли, забули?
Я був би вашим слухняним сином,
Співали б пісні у Бабусі під тином.
Грали б в футбол чи american soccer,
Спочатку би в Дурня,а потім і в Poker.
Я міг би speak English,
А може Deutch чи Francois*.
Чи любив би російське,
А може як Ви – українське усе.
Чом же ви, meine Vater und Mutter,
Тоді мені не дали дихнути?
Чом зробили аборт? Навіщо ви вбили
Створіння маленьке? Я ж була безсила!
Це було на краще,мабуть. Не знаю…
Я Вас не суджу – Вас Бог покарає.
І навіть якщо Ви забули цей гріх –
Все одно люблю я Вас сильніше всіх.
*читати як Франсе
19.10.11