в передчуттi

Не Одна
зима. п'ята ранку. на вулиці на тебе стиха поглядають самотні ліхтарики, проводжаючи поглядом, туман обгортає, наче білим простирадлом і обіймає ніжно-ніжно. ти на безлюдній засніженій вулиці - очі на мить заплющуєш - і вже в лісі. ні душі живої не чутно. тільки зайчики вже прокинулись і починають гратися в схованки з самим Богом. крок - рип - ще раз - рип. і такий вже приємний цей звук, як в дитинстві.. відкриваєш очі, де-не-де запалюється світло у вікнах ще сонних будинків. ненароком щоки торкається білосніжна гілка дерева. ти відчуваєш. ти відчуваєш всю його незрівнянну ніжність. воно вічне і тепер назавжди вкорениться спогадами в твоїй голові і ти будеш пам'ятати цей ранок ще багато-багато століть.. бо ти - чарівний кущ калини - вперше зустрічаєш свою любов, що гартує найлютішими морозами, найсильнішими вітрами. ніяка перемога не солодка, коли подарована. і ти кохаєшся в обіймах зимової ночі. в солодкому передчутті ранку і весни.