По мотивам стихотворения Маргариты Метелецкой
…Ну, что поделать – в сердце осень,
На цыпочках крадется скука,
И грусть бредет по закоулкам,
Где след ее не ждали вовсе…
Нависло небо тяжким грузом,
Свинцово-серое, немое,
Певуньи дремлют под стрехою,
Беспечно разбежались Музы.
Но зашуршат от ветра листья,
И жизнь ворвется в лес застылый,
Дождь, окропив, вернет мне силы
И от уныния очистит.
Чтоб не считала я потери,
А, дух смирив, училась верить..
Оригинал(укр):
Маргарита Метелецкая."Я просто визнавати мушу..." http://stihi.ru/2011/10/15/8317
Я просто визнавати мушу,
Що осінь пасмами ляга,
Відколи сіється нудьга
І сірий сум на тоскну душу...
Нічим тепер мене не тішить
Свинцеве небо і німе -
Пташиних там нема імен...
Риплять дерева серед тиші...
У павутинній волосіні
Пожовкле листя...Ще за мить
Застудний вітер засурмить,
Скликаючи дощі осінні...
Скликаючи на пам'ять втрати,
Щоб ще покірнішою стати...