для Г.Осадко
Розум малюе картини Вангого-абсентовi
cпати, пробачити всiм,
повернути всi вiяла бiлим кролям..
i забути про
жертви й халтуру
Знаеш,мила останнiм часом
навкруг такi зорi
,
що вже давно начхати в лiтературу...
Час проминає в розмовах, і чаюванні
Сльози біжать і змивають латаття з щоки
дівчинко-бранко неба
твої закляття
ніжні, і теплі,
Повільні, і плавні рухи
Бога тримають тонкі і тендітні руки
Хочеться пити, у горлі, як завжди сухо
ще пару слів твоїх , кілька віршів, ще трохи
Нас за провини ставить бог на горох,
і...
Нам на прощання,як завжди не вистачить пороху,
щоб одспівати вагання своеї душі.
Рим не впаде,хоч всі гуси давно у печі
до Вавілону не квапся,не час додому
Слово твое закон для сотні імперій,
якщо Тобі начхати на всі закони
Фанфары
***
Коли стане сумно
і вже ніяких надій
а лише дорога й твій голос
підпалює п'яти
шляхами до Риму, із пляшкою рому з десятком Рим
Лиш кава, бруківка,
і чергова пиятика
дні -одні п'ятниці, дзвони у ратуші б'ють
луплять дощі по замащенних пальцями шибках
не можна
чи можна?
здаватися,
твій черговий маршрут, вже позначено
на долонях малюнком відбитків
Те Що зосталось вервечка знаків, бісер, прикраси,
у землю втопчеш, пантофлями із заліза
Тріщать у вогні слова обезціненних хартій
між смертним часом народжень застигли
іди і знай
де тобі доля всміхнеться в які секунди
в які моноліти тебе закарбують нащадки
мої нещодавні,іще незнайомі друзі
упевненно ідуть під фанфари від ятки до ятки