"Нас розносить", – зітхає засохле насіння,
Павутиння на травах – мов рвані бинти,
"Відлітаємо…", – чути птахів голосіння –
Дисонансом вечірньої німоти …
"Нас не буде…",– шепоче підпалене листя,
Гіркотою смакує вологий туман…
Лиш один – з горобиновим царським намистом–
Стигне мовчки крутий поховальний курган…
Поетичний переклад на російську Анатолія Клепікова. Сердечно дякую!
«Умираем», – вздыхают засохшие травы,
Паутинок на стеблях трепещут бинты,
«Улетаем…», — нам в птичьем услышится грае –
Диссонансом вечерней густой немоты.
«Нас не будет», – шепнут опаленные листья,
Загорчит на гортани проволглый туман…
Лишь в рябиновых бусах ночной одалиской
Стынет молча крутой погребальный курган ...
Репродукція картини О.Сидорука "Старий сад"