Я кликала тебе, як доли – сніг! –
Укрити мої думи і печалі.
Вночі зорею падала до ніг,
Хоч в вітах круки спогадів кричали.
Чекала я тебе, як навесні
Чекають цвіту. В ранішнім промінні
Я мріяла про тебе уві сні,
Мов захлинувшись в свіжості осінній.
Ішла до тебе щастям на поріг,
Теплом у серце, мрією під вії.
В моїм волоссі – сонце, пил доріг,
В душі – птахи сріблясті, полохливі...
І кожен крок до волі кроком був,
Аж поки ранок в небі спалахнув!
---------------------------------------
перевод поэтический мой же моего же
Я жаждала тебя, как долы снега -
Укрыть теплом все думы и печали.
Тянула к тебе руки в сладкой неге,
Хоть вороны в ветвях о зле кричали.
Ждала тебя, как ждут весной цветенья.
В лучах рассвета, в дрёмы сладком море
Дышала неба свежестью осенней,
И забывала сном тревожным горе.
Я шла к тебе из ночи в высь рассвета,
Мечтой из сердца в сердце, под ресницы.
В моих одеждах - запах солнца, ветра,
А за спиной - серебрянные птицы....
Я шла к тебе? - К себе, по кромке неба...
И солнце вышло счастья тёплым хлебом!