Кожен крок – як по лезу я йду,
І здається, ти мене вже бачила,
Надто сильно для мене ти значила,
Що без тебе надалі впаду..
Я боюсь тобі й слово казати,
Ти – як птаха у мене в руках,
Що я мала, тобі вже сказала
У своїх недолугих віршах.
Кожним словом я краяла себе,
Кожне слово співало в очах,
Моє серце відкрилось для тебе,
Й тихо б’ється в кривавих руках
Твої очі, немов тії зорі...
Твої очі вже більш не сліпі...
Бо минулих життів пишний колір,
Враз відкрився. Мені і тобі.
Ми знайомі з минулих життів,
Ми – коханці, розкинуті вітром,
По якому до тебе летів,
Спогад щастя, наповнений світлом...