Неповторні миттєвості щастя
Нам дарує прекрасна земля:
Як літають сніжинки пухнасті,
Оксамитом встеляючи шлях,
Коли вітер іскристо співає,
Що потрібно вогонь берегти,
А душа добігає до краю,
Підпаливши кленові мости,
Коли дивишся в очі дитячі
Та читаєш у них цілий світ,
Коли серце від радості плаче,
Бо манить лебединий політ…
Ця миттєвість буде не єдина,
З них складається наше життя.
Зобов’язана кожна людина
Помічати деталі буття,
Щоб ніколи вже не пропустити
Те, що Бог посилає з небес,
І в душі своє щастя творити.
Тільки так ми знайдемо себе!