З Лермонтова

Андрей Владимирович Нестеров
А я вважав, що не кохаю,
Що вмерло ніжне почуття,
Що я дійшов-таки до краю,
Що є без почуттів життя.

Але її зустрівши очі
Лише на мить, я зрозумів,
Що все ж не зможу, тай не хочу
Позбавитися кандалів,

Що я, нажаль, навік прикутий
До серця ніжного її,
Що зможу спокій я здобути
Лише в примарі весняній.
1995г