Василеві Шкляру
От і випало нам, брате,
Знову долю обирати.
Ми – залишенці, й залишиться нас скоро
У яру отім холоднім
Із розстріляної сотні
Ти і я, сестра і брат, і Чорний Ворон.
Та не випадає, брате,
Нам словами торгувати,
Перепродане усе у нашім краї.
Не ревуть в степу гармати,
Срібняками ранить зрада,
А залога – із останніх самураїв.
Совість нації – пропита,
І чужинцеві копита
Перелічують брехливу одностайність.
Та хоругва не поблякла,
І ми знайдемо Геракла,
Щоб очистити ці Авгієві стайні.
Ми залишимося, брате.
Палять хату Герострати,
Їм очей не виїсть ні вина, ні сором.
Це – минуще й тимчасове.
Вічна – правда, віще – слово,
Вірні друзі, ти і я, і Чорний Ворон.
16.11.2011