Я хочу заперти тебе у порожній кімнаті,
щоб ти боялася дихати
тією отрутою, що відригують стіни…
вдихай… глибше…
нехай кожна кісточка твого тіла прочує…
прогниє тим огидним,
що чули ці стіни…
від тебе…
за мить до твого вічного покою,
до якого ти довела себе сама,
прийду я…
ми будемо палити найдешевші цигарки,
пити найгіркішу каву,
у самотній кімнаті,
при самотній свічці,
із самотніми думками,
самотні…
ми переберемо по секундах усе те,
чого у нас не було,
ми задаємо кожен наш спільний фільм,
жоден з яких ми так і не додивились…
ми нарешті будемо разом…
вперше…
жоден телефон не пискне клекотом образ,
бо ми зникли із підсвідомості людей,
нас не було,
ба, може, і не треба…