Ти вередуєш, як маленька -
Я знову щось зробив не так,
А я сиджу собі тихенько,
Хоч сперечатися мастак!
То я комусь розповідаю
Від «А» до «Я» «де рак живе»,
А зараз слухаю, киваю…
Не стримаюсь і буде зле ¬-
Мене ти вже не поцілуєш
Та не даси свого борщу,
А так – хвилинку полютуєш
І насмієшся досхочу.
Тож вередуй, моя рідненька
Твої повчання – краще з свят!
Ти наймудріша в світі ненька,
Живи ще другі сімдесят!