Ти танцювала із останніх сил,
Вся у червоному, як виклик долі.
Під супровід грози й дощових крил
Лилися рухи, змінюючи ролі.
Збирався люд, довкола все пеклО,
І небо й сукня, і німіли пальці,
Їх очі різали, як ріже ступні – скло,
Ти ж вишивала танець свій на п'яльцях.
Горіла ніч, розпалена дощем,
Ти задихалась від людського диму,
Ця інквізиція так пахне мигдалем
Твого ще не розмазаного гриму.
Останні па, так близько божевілля
І кровоточать рани в метушні -
Спалити заживо себе, як бадилиння
Емоціями згірклої душі.