«…Я заблудился, выхода мне нет.
В тебе брожу я, словно в лабиринте…»
Григорий Лепс «Лабиринт»
Де сонцем вдень ворожить небокрай,
Де зорі наче сливи в ніжнім липні.
Там серце вкрав ти наче той шахрай…
Я по тобі пливу як по молитві.
Солодка мить натхненної журби!..
Вважай весь світ на мить одну – забутим!..
Я увійду дощована туди,
Де ти мовчиш спекотним серпнем лютим.
Я жар візьму, я спекою втомлюсь,
(чи втомиш мене ти? Тобі відомо).
Я розлечусь, нарешті розлечусь
Мільйоном бризк й метеликів мільйоном!..
Та я твоя, воїтелю стрімкий.
Ти сам приніс до ніг натхнення квіти.
Човном моїх блакитно-ніжних мрій
Я по тобі пливу як по молитві…
11.01.10