Закохуюсь у небо над землею,
У хмарку, що пливе у далині.
На озері закохуюсь в лілею.
Та в тебе не закохуюсь я, ні!
Закохуюсь у вітер, у тополю,
Що вітер той згинає до землі.
У дощ і у веселку над водою.
Та в тебе не закохуюсь я, ні!
Літа минають стрімко, неминуче.
Сивіє голова уже моя.
Закохуюсь у слово я співуче
І на світанні в пісню солов'я.
Я в почуттях отих, як у полоні,
І доля ними сповнена моя.
Тобі ж кладу я серце у долоні,
Бо так давно кохаю тебе я!