Просто Реальність губиться в химерах чи то снів, чи споминів.
По протоптаних Господарем сюжетних стежках
ми ведемо свої персональні Історії у безвихідь.
Пірнаємо у марення вночі, прокидаємося з важкою головою,
п'ємо каву, їдемо на роботу, виринаємо з підземок в безглуздя міського існування,
де офісний планктон час від часу вихлюпується зі своїх Офісних Центрів
щоб заполонити Торгово-Розважальні Центри
з їх фастфудами, бутіками та супермаркетами...
А в цей час: Старий вийшов у море.
А Дональд Шимода, як личить Месії, воскрес і полетів над Сахарою,
мабуть до Кіліманджаро.
А двоє прибульців, чоловік і жінка, ідуть вздовж безмежного пляжу,
десь там у Південній Півкулі.
Там світло, там тепло, там солоно
не від поту і сліз, а від Океану...
А на Різдво їм буде сніг.
Тихий-тихий і звісно ж лапатий.
У ялиновім лісі.
І ніяких "Щедриків" і ніяких "Іроній Долі",
бо ось вона доля, це - те, що можна вибрати...