А що би могло залишитися після нас?
Ці жовті шпалери, квитки залізничні, афіші,
Цей мотлох балконний, в якому оселяться миші,
І чай недопитий, старий холодильник "Донбас".
Невимитий посуд, пляшки, усілякий Amway,
І цукор в пакетиках тирений із ресторанів,
І пил на поверхні суцільних книжкових барханів,
На підвіконні - задумливий Хемінгуей.
У светрі під горло, усміхнений ледь, наче знає,
Що ми не повернемось більше, але це на краще,
Що щастя нас не покинуло напризволяще,
Що ми інше місце тепер називаємо раєм.
Так само мандруєм, забувши про чай недопитий,
Так само ретельно збираємо наші афіші,
Так само плануємо дні наші в темряві й тиші,
Забувши про літо.