Така вона ще довоєнна, а ця додача й не лежача: ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня...
попідтинням, попідтінням, –
завше грубше павутиння:
од зірок стіка проміння,
мляво каже свої вміння:
наставляє в цілім світі
свіжі ятері та сіті:
дня ніщо і не віщує, –
ніч тихесенько царює:
а лежить, немов ставок, –
з ополонками зірок:
риба ж в ополонки йде, –
б’є хвостом по світлу; Є!!!