(переклад з російської)
http://stihi.ru/2010/10/27/8377
Час – найнадійніша штука на світі -
Маятник з цоканням тихим гойдає,
Та обережно рипить по підлозі,
Гаючи ніч до самого світанку
В тихій квартирі, де миші розумні
Книжки не точать – вони їх читають,
А для поживи там сир в мишоловках,
Сало й скоринки, які економка
Мишкам кладе як приманку, але ж бо, на щастя
Вічно вона забуває звести механізмус.
Сивий професор – пенсне і статечна борідка -
В бібліотеці сидить на дубовій драбині
Майже під стелею, там, де стоять фоліанти
У шкіряних, ароматних, цупких палітурках,
Слухає шурхіт мишей, що залізли під килим,
Слухає час, що спокійно рипить у полицях,
Думає довго про тлінне та вічне,
Тільки про вічне він думає більше:
Вічне йому цікавіше, оскільки
Завжди його вистачає надовго.
Тим задоволений, мудрий професор
В затишку звичному тихо дрімає,
І економка з пухнатим в’язанням
Відпочиває у кріслі до дзвону курантів –
Час їй тактовно спішить нагадати,
Що вже пора завантажити сир в мишоловки,
А для професора в залі накрити вечерю,
І проводити його до пухкої постелі,
І засинаючи, тихо подумати: - Справді,
Час – найнадійніша штука на світі!