Я відчуваю на обличчі вітер,
Що мав би змогу - губи цілував би,
Під ноги розсипав духмяні квіти..
Якби мав змогу, але він не мав би.
Я б не дала, я б не відповіла
На вітра розбишацькі залицяння,
Не зважила б на пестощі й слова,
Та й втратила б повітряне кохання.
Мій вітре, марнотрацтво почуттів
Сьогодні, мабуть, зовсім не в пошані.
Зважай,надалі буде у житті
Багато шансів вразити кохану,
Багато мрій, надії та прохань,
Багато перешкод та хмарочосів,
Побачень та відвертих привітань.
Всього багато, але скажеш "Досить,
Доволі з мене несуттєвих снів,
Нездійснених, невиконаних планів,
Доволі недописаних віршів,
Що присвятив знайомим i коханим"...
Отож тоді, почувши вітер мій,
Відповідати стану на вітання,
Бо досить залишатися самій,
Ігнорувати вітра залицяння...