Як дивно – вже зима настала,
І грудень на календарі,
Але земля не в колір сала -
Так сиро, сіро у дворі.
Ще не літають білі мухи,
Не спить земля казковим сном,
Та хижий голос завірюхи
Уже чатує за вікном.
Ось-ось завиють сніговії,
В душі замети намете,
І сльози інеєм на вії...
Згадаю згаяне... Не те...
А я і досі марю літом,
Хоч там кохання відцвіло.
Похмурим ранком за отвітом
Піду у поле за село...
Моя сумна зимова казка
Про те, що не зі мною ти,
Та я прошу тебе - будь ласка -
На волю серце відпусти.
Бодай воно замерзне в полі -
Колись відтане по весні,
Та зараз гіршої неволі
Тобі не треба...і мені...
04.12.2011
Картинка: Микола Дронніков. «Білі мухи».