мабуть ми ніколи не навчимося вибачати,
вибачати те, що не болить,
не жалкувати про те, що не зробили…
розбивай крижані серця,
томись на слабкому вогні пекла,
яке ти сама створила.
забудь, що ти не ти,
просто відкрий мене собі…
ти потвориш мене своїми догадками,
достатньо зазирнути під маску,
під костюм…
бачиш? я зовсім гола для тебе
або надто одягнена…
не шукай іншого, ось я!
невже не відчуваєш?
граємо у дешевому театрі не наші ролі...
робимо те, що від нас вимагають,
ти маріонетка, але ниточки не в моїх руках,
бо ж своїми ти тримаєш мої…
я маю що ще сказати,
та це не за сценарієм...