Уже грудень, хоча й плюс дванадцять.
Я дивлюся на сад яблуневий.
Погляд мій зупинився зненацька
На межі, де паркан металевий.
Притулилася там самотою
Стара яблуня, пишна й розлога.
Жовті яблука ваблять собою,
Серед сірого віття німого.
Постою біля неї хвилину,
Щоб згадати про бабине літо,
Бо й мої літа, хоч і на зиму,
Та душа вся любов'ю зігріта.
06.12.2011р. 13:50