Вiдьма

Ната Максимец Морская
Ця пристрасть подряпала кігтями душу,
 Здуріти у сутінках точно я мушу,
І янголом темним свідомість зробила,
 І крила на чорні тепер замінила!

 Як нічка надходить- виходжу шукати,
 Та те, що шукаю -ніколи не мати
 Очима прострілю і чари збираю,
 Так жертву свою у юрбі відбираю.

 Зайдуть спершу ніжки - на них покосився,
І образом милим ти вже захопився,
У мріях ти пестиш шовкове волосся,
 Без бархату шкіри тобі  б не жилося!

Відьмацькі тенета нещадно схопили,
 Спокусницю з мене життя це зробило,
Ти болісно згадуєш кожну хвилину,
Чекаєш, коли знов до тебе прилину.

П.янка мов вино - так мене пригадаєш,
У снах ти постійно зі мною літаєш,
 Та соки із тебе усі випиваю,
З.явлюся, дражнюся, а потім зникаю..

 Серця, що здобула у скриню збираю,
Ти там вже не перший та міцно тримаю,
 Як смерч, що все зносить нестримна й скажена,
 Піймався? Я відьма твоя навіжена!…..