Ніч чарівниця пестить ковил у степу
Зоряним сяйвом та вкрадливим дотиком вітру
Наче матуся чадо вкладає до сну
Ковдрою вкривши денну барвисту палітру…
Ковдрою тиші маревом лагідних снів
Здатних змінити суворе життя саме завтра
І – солов’їний, вічно закоханий спів
Як колискова. І шепіт дубів. Вони – варта…