вона нестерпна... іноді буває дивна
сама собі на серці і в думках...
тремтить буває, наче лист крізь протяг...
не забуває. і живе у снах.
вона так хоче, сісти ранком в потяг
дістати з сумки свій старий блокнот
його згадати, відтворити в думці...
і записати щось на розворот.
вона нестерпна... крейзи. навежена.
така сумна... немов нічна луна.
волосся порозкидала на плечях
його шукає де його нема...
вона крізь осінь перейшла до зимки
підслухуючи гуркіт залізниць...
вона одна... така, що є на світі
така одна... що завтра не прийшла.