Зимовим снігом всипе власні спогади,
Про ті немі розмови й міркування
Між нами. Наче кожен має здогади;
Та й слова не вронив, тим паче про кохання.
Тим більше що весь час про це мовчала ти.
А я, без слів, навчився розуміти те мовчання.
Звичайно... і мовчав у відповідь "пусти";
І ти пустила... надто різко, без прощання,
Безжально, зруйнувавши всі мости
Між нами... не зважаючи на жертви.
Тепер весь час мовчу тобі "прости",
Та вибір зроблено, кордонів вже не стерти...