Мені приснився наш старенький сад:
Антонівок покручені суглоби,
Дуплистих груш ранковий променад,
Старечі слив зітхання і жалоби.
В саду в міжряддях косить бур'яни
Опісля зливи моложавий тато.
Правицею, безпалою з війни,
Із лободою бореться завзято.
Так захопила праця косаря,
Що у покоси вже кладе малину.
І мама, дивно, тим не докоря -
Складає мовчки стебла у ряднину.
Із їх стосунків десь подівся клин,
Насперечались за життя і квити.
За ненароком скошений жасмин
Колись матуся ладна була "вбити".
А тут сумироно порають удвох,
Простили скоєні колись огріхи.
Темніє входом прохолодний льох,
Лапасті тіні кидають горіхи.
... Ой, що ж це я так осторонь стою?
Не підсобила батькові ні грама.
Та спробу доброзичливу мою
Спинила жестом заперечним мама.
Прокинулась і розумію - сон.
Стече у ранок ночі темна річка,
Піду у церкву до святих ікон,
За упокій поставлю рідним свічку.