я закрию твій простір
в сірникову коробку...
пролунає, мов постріл,
мій проклін на півроку.
в потаємній кімнаті
потойбічного замку
буду катом на страті
твоїх мрій на світанку.
відокремлю бажання
я спокусою жалю,
помарніють в стражданні
твої очі зухвалі.
на палаючих скронях
не затримаюсь вітром,
на вологих долонях
заспокійливим світлом.
промайну, як примара,
залякаю до смерті.
опівнічнім кошмаром -
мертва квітка в конверті!
але... це не цікаво -
я тебе амністую.
просто вистигла кава,
просто часу бракує...